You're reading free stories on our website. Get the mobile app for audio narration, speaking practice, vocabulary saving, personalised stories, instant translations, and progress tracking.
📖 You are reading the free text version. Get our mobile app for 🎧 audio narration, 💬 speaking practice, 🔄 instant translations, and 💾 vocabulary saving to enhance your learning experience.
Звук останнього потяга метро не залишає відчуття полегшення — навпаки, у квартирі тривожно тихо.
Марко сидить навпроти вікна, дивлячись на міські вогні, що блимали вдалині. Тривога в нього з’явилася не через втому або суєту. Він очікував на простий вечір після роботи, але раптово відчув, що щось не так із звичайним ритмом життя.
Години минали, а навколо не з’являлося нічого нового, ні сигналів, ні дзвінків. Сусіди, здається, теж пішли спати. Лише Марко вловлює легкий подих часу, ніби він застиг між хвилинами.
Цей вечір не дає відповіді на запитання, які раптом виникли в його голові. Що значить бути тут і зараз, коли все навколо здається настільки звичним і водночас нереальним?
Він не шукає відповіді у подіях чи інших людях. Для Марка це момент, коли можна просто зазирнути всередину себе, без поспіху і шуму. Момент, який не вимагає дій і перетворень — лише тиші, що звучить глибше за будь-який звук метро.
І хоч ніч залишилась незмінною, Марко знає, що цей вечір змінив його – не драматично, а тихо, як легкий подих з вікна, що вводить в інший стан сприйняття.
Тишу після шуму залу метро не завжди можна описати словами, але іноді саме вона говорить найбільше.
This story contains important vocabulary that you could be learning! Our mobile app provides audio, speaking practice, instant translations, vocabulary saving, and progress tracking.
