You're reading free stories on our website. Get the mobile app for audio narration, speaking practice, vocabulary saving, personalised stories, instant translations, and progress tracking.
📖 You are reading the free text version. Get our mobile app for 🎧 audio narration, 💬 speaking practice, 🔄 instant translations, and 💾 vocabulary saving to enhance your learning experience.
Під будівлею завмер старенький ліфт, залишивши Марію та декількох сусідів у темряві між поверхами.
Вона намагалася не панікувати, але повільне серцебиття і відсутність світла пробудили неприємне відчуття замкнутості.
Люди навколо мовчали, кожен зосереджено дивився у свій телефон або відволікався на власні думки. Марія не могла не помічати, як швидко змінюється повітря, як тіні на стінах ніби рухались.
Минуло вже хвилин п’ятнадцять, коли хтось спробував натиснути кнопку дзвінка допомоги. Ліфт відгукнувся неочікувано гучним скреготом, що навіював страх. Але відразу ж почувся тихий голос диспетчера: «Тримайтеся, ми відправляємо техніка».
Марія задумалась про те, як навіть у найбуденнішій ситуації життя раптом показує свою непередбачуваність. Чи дійсно вона боялась темряви, чи самотності?
Через деякий час двері ліфта повільно відчинилися. Світло й свіже повітря принесло полегшення, але тиша, що панувала після звільнення, була особливою.
Кожен повернувся до своїх буденних справ – і все ж, Марія відчула, що трохи змінилася. Не від великого героїзму чи пригоди, а від простої миті, коли час ніби затримався в темряві, щоб нагадати про тонкість людських емоцій.
This story contains important vocabulary that you could be learning! Our mobile app provides audio, speaking practice, instant translations, vocabulary saving, and progress tracking.
